Історія ліцею
Історія Новоодеського ліцею №2 своїм корінням сягає сивої давнини.
У 1812 році місцеві прихожани села Федорівка (Нова Одеса) побудували кам`яну однопрестольну церкву, яку назвали на честь Святого Великомученика Георгія Победоносця. З часом при церковній сторожці було відкрито «Школу Грамоти».
3 жовтня 1888 року при Гергіївській церкві у Новій Одесі розпочинає роботу церковноприходська школа. Першим її учителем був священик Симеон Козловський. Пізніше учителем школи призначений Полікарп Остапов.У 1888 році у Новоодеській школі навчалось 40 учнів чоловічої статі.
У 1927 році в Новій Одесі відкривається семирічна школа, де створюється перший піонерський загін.
На цей час працюють дві початкові школи і школа колгоспної молоді (ШКМ). Згодом ШКМ було перейменовано на школу №1, директором якої призначено Бондарєва Семена Борисовича (1933-1941рр., 1953-1964рр.).
У 1936 році відбувся перший випуск десятого класу.
Із початком Великої Вітчизняної війни (22 червня 1941року) школа не працювала, 256випускників різних років взяли до рук зброю для боротьби із німецькими загарбниками,79 із них загинули смертю хоробрих.
У березні 1944 року Нова Одеса була визволена від ворога. Приміщення школи – напівзруйноване: вибиті вікна і шибки, пошкоджений дах і підлога. Та вже перший післявоєнний 1944 – 45 навчальнийрік розпочався вчасно. Замість парт стояли саморобні дерев’яні столи та лави, які приносили з дому.Чорнило виготовляли з бузини. Зошити зшивали із газет, підручник був один на десятьох учнів і користувалися ним по черзі, передаючи один одному. Буквар був лише у вчителя. Але прагнення до знань було таке велике, що учні цих труднощів не помічали.Поступово налагоджувалося шкільне життя, повернулися з війни вчителі, відбудували зруйноване приміщення.
Силами учнів, батьків, учителів на подвір’ї було обладнано спортивний майданчик із біговою доріжкою на 300метрів, місцем для стрибків у довжину та висоту, двома баскетбольними та одним волейбольним майданчиками. Силами громадськості та педагогічного колективу був побудований спортивний зал.
До 20-річчя Перемоги (1965р.) на фасаді школи відкрито меморіальну дошку на честь загиблих випускників. У ніші дошки було вкладено листи піонерів школи домайбутніх поколінь.
У 1965-66 роках школу, очолювану О.М. Брайченком, було переведено в новозбудованушколу №1. Відбулася зміна нумерації шкіл, і всі архівні документи, результати пошуковоїроботи та матеріали шкільного Музею бойової та трудової слави перейшли в нову школу. Частина вчителів школи №1 та вчителів школи №2 створили новий педагогічний колектив, керівником якого був ветеран Великої Вітчизняної війни, вчитель історії Андрющенко Василій Михайлович. Тому історія обох шкіл, їх довоєнний і післявоєнний період дуже тісно пов’язані.
Із 1965-1966 навчального року школа стала восьмирічною.
У 1973 році з метою ліквідації двозмінності навчання в Новоодеській середній школі №1 та в зв’язку із завершенням добудови Новоодеської восьмирічної школи №2 і можливістю переводу її на кабінетну систему навчання, виконкомом районної Ради депутатів трудящих було прийнято рішення, згідно із яким в 1973/1974 навчальному році Новоодеську восьмирічну школу №2 було реорганізовано у середню. У школі активно працювала піонерська дружина ім. П. Морозова, головою ради дружини була Відменко Людмила (нині директор школи Л.М. Аніщенко). Піонери проводили велику пошукову роботу, листувалися з бійцями 4-ї гвардійської дивізії (назву якої носить одна з вулиць міста), з сім’єю Р.Я. Малиновського. 1974 року в Новоодеській СШ№2 (директор П.В.Ізбаш) побувала дружина маршала Радянського Союзу Р.Я.Малиновського – Раїса Яківна. Школярі та педагогічний колектив школи боролись за присвоєння школі звання імені Р.Я.Малиновського. Ескорт із жовтенят, одягнених у форму моряків, десантників, танкістів, медичних сестер зустрічав гостю. Кожен клас брав на себе зобов’язання і виконував їх. Згодом навчальний заклад відвідала і донька Р.Я.Малиновського. З цього часу школа носить ім’я Р.Я.Малиновського.
У 1975 році відбувся перший випуск середньої школи №2.
Першою медалісткою школи була Черниш Тетяна.
1983 року було здійснено добудову корпусу молодших школярів, директором школи в той час працював Л.О.Коваленко.
З 1985 року колектив нашої школи очолює Аніщенко Людмила Миколаївна, вчитель-методист, лауреат Всеукраїнського конкурсу «100 кращих керівників шкіл України». Саме в цей період школа досягла високих успіхів у навчально-виховній роботі.
У 2005 році у школі відкрито просвітницький музей.